20 травня Катерина Зарембо взяла участь у презентації дослідження «Інтерпретації російсько-українського конфлікту в західних наукових і експертно-аналітичних працях»
20 травня Катерина Зарембо взяла участь в онлайн-презентації книги «Інтерпретації російсько-українського конфлікту в західних наукових і експертно-аналітичних працях», виданої Інститутом політичних та етнонаціональних досліджень НАНУ за редакції Володимира Кулика.
Під час презентації автори дослідження обговорили як західні науковці й аналітики називають конфлікт на Сході України; за допомогою яких політичних, історичних чи культурних арґументів здійснюється те чи інше обрамлення конфлікту; які політичні рекомендації дають західні експерти своїм політикам.
Зокрема, Катерна Зарембо представила головні тези розділу щодо науково-аналітичного дискурсу в Італії:
- “Конфлікт на Донбасі зображується у багатьох термінах, однак концепт «громадянської війни» не є панівним, хоча рідкісним є і зображення російсько-українського конфлікту як конфлікту міждержавного. Скоріше, італійський дискурс подає ситуацію як «десь посередині»: як російську допомогу (у тому числі зброєю та вояками) місцевим сепаратистам”.
- “Україна виглядає не так актором, як обставиною та/або плацдармом протистояння чи співпраці для великих геополітичних сил за вплив у реґіоні: Росії, з одного боку, та Заходу (США, ЄС, НАТО), з іншої. Італійські автори нерідко відштовхуються від тез «реалістів» – Збіґнєва Бжезинського, Самуеля Гантингтона, Джона Міршаймера – у роз’ясненні ролі України в Європі, чи погоджуючись, чи полемізуючи з ними”.
- “Питання, яке ставлять перед собою італійські науковці та аналітики, часто звучить не «як забезпечити дотримання міжнародного права в Європі» (вже не кажучи про «як досягнути відновлення територіальної цілісності й суверенітету України»), а «як Заходові та Росії знову порозумітися». Рекомендації, які наводять італійські дослідники, так чи інакше зводяться до того, щоб зрозуміти Росію”.
- “Італійські автори часто вдаються до«риторичної еквілібристики» у стилі «так, але ні»: на Донбасі проти України воює і Росія, і сепаратисти; Італія зберігає відданість НАТО, але й Росія – цінний партнер; анексія Криму є нелеґітимною, але Крим російський назавжди, тощо.”
та в Німеччині:
- “У німецькому науковому дискурсі загальновідомий троп на позначення подій в Україні 2014-2019 років, «українська криза», не є типовим. Натомість, «конфлікт» та «війна» фігурують значно частіше”.
- “На противагу, для німецьких аналітиків характерне використання м’яких та евфемістичних термінів на позначення подій в Україні в 2014-2019 роках: «ситуація в Україні», «дії Росії в Східній Україні», «події в Криму»”.
- ”Обрамлення або інтерпретування Росії та особливо Україні є розмитим, а подекуди й відсутнім. У деяких текстах автори навіть не ставили собі за мету дати оцінку діям і ролі України та Росії у конфлікті, натомість розглядати певну теоретичну чи практичну проблему на тлі російсько-українського конфлікту”.
- ”Особливо очевидним був брак суб’єктності України як учасника міжнародних відносин: у низці наукових та аналітичних текстів Україна обрамлювалася скоріше як обставина, а не як повноцінний гравець і тим більше не як партнер Німеччини”.
- “Хоча німецькі науковці та аналітики й приділяли належну увагу ролі Німеччини у врегулюванні конфлікту, їхні рекомендації передбачали дії Німеччини радше не як учасника Нормандського формату, а як держави-лідера ЄС, тобто стосувалися не посередницької діяльності, а забезпечення єдності серед держав-членів”.
- “Незважаючи на суттєву розбіжність у рекомендаціях, їхнім спільним знаменником була настанова залишати двері для діалогу з Росією відчиненими: у цьому політика німецького експертного середовища збігається з позицією німецького уряду, яку він провадив упродовж 2014-2019 років”.
Подивитися повний запис презентації можна тут.
Текст і фото: Центр “Нова Європа”