22 жовтня відбулася презентація досліження Катерини Зарембо “Європейський Донбас: як комунікувати євроінтеграцію на Донеччині та Луганщині”

• Європа/ЄС має певну м’яку силу у регіоні навіть серед тих, хто виступає проти вступу України в ЄС. ЄС асоціюється у першу чергу з кращим життям, матеріальними і нематеріальними цінностями. (Цікаво, що однією з «європейських цінностей», яку називали учасники фокус-груп, була «свобода слова» – очевидне відчуття неспроможності говорити все, що думаєш (зокрема на політичні теми), виявили і наші фокус-групи, і попередні опитування та дослідження)

• Донеччина та Луганщина відрізняються за ступенем євроінтегрованості (див. дослідження «Євромапа») – Луганщина має дещо гірші показники (хоча не без виключень). Це також корелюється з дещо більшою прихильністю до інтеграції до Євразійського економічного союзу на Луганщині

• «Європейська ідентичність» на Донбасі є мало поширеною (місцеві мешканці переважно не вважають себе європейцями), але причиною цього може бути як відторгнення, несприйняття європейської ідентичності, так і відчуття власної меншовартості – на фокус-групах звучали тези «я неідеальний європеєць/європейка», «до європейця мені далеко», тощо

• Підтримка вступу у ЄС та інтеграції з Росією для частини мешканців Донбасу не є взаємовиключними. Певна частка не бачить суперечності між двома інтеграційними проектами. Не плутати з тими, хто проти будь-якої інтеграції. По суті бачимо на Донбасі чотири групи: ті, хто за ЄС; ті, хто за ЄЕС; ті, хто проти будь-якої інтеграції; ті, хто за обидва Союзи. Про цю останню групу готуємо незабаром окрему публікацію;

• Після 2014 року у регіоні відбувся «вибух» громадського активізму на безпрецедентному, наскільки мені відомо, для України рівні. Йдеться не про загальний тренд, а радше про «активну меншість», яка, втім, відіграє вагому роль для регіону. Майже у кожному місті можна відшукати від декількох до кількох десятків громадських організацій, рухів та ініціатив, спрямованих на сприяння розвитку місцевих населених пунктів і гро­мад. Попри те, що ці організації зазвичай не займаються питаннями безпосередньо європейської інтеграції, вони, по суті, є промоутерами європейських практик взаємодії між громадянами та державою.

Авторка висловлює подяку Фонду Фрідріха Еберта в Україні за партнерство та Центру сталого миру і демократичного розвитку в Україні (SeeD Ukraine) – за низку даних та всебічну аналітичну підтримку.

З повним текстом дослідження можна ознайомитися тут.

Повний відеозапис дискусії можна подивитися тут.

Фото: Центр “Нова Європа”